У 1882 році дім Houbigant випустив нині вже класичний аромат «Fougère Royale». Парфумер Paul Parquet створив фантазійний акорд, щоб передати запах папороті (Fougère французькою означає папороть). Відтоді цей класичний акорд неодноразово відтворювався й розширювався, перетворившись на цілий жанр парфумів, який залишається дуже живим і сьогодні.
Основу класичного акорду становлять лаванда, кумарин і дубовий мох, які разом створюють вологий, трав'янистий і злегка пряний ефект лісової підстилки. Дубовий мох нині суворо обмежений, оскільки пізніше було встановлено, що він є шкірним сенсибілізатором, проте veramoss, основний компонент дубового моху, не обмежений і є найкращою сучасною й «чистою» альтернативою. Бергамот традиційно майже завжди використовувався у фужерах для створення яскравого, свіжого початку. Герань і ветивер також були дуже популярними та важливими інструментами в палітрі фужера. Амілсаліцилат можна використовувати для створення ефекту «чистої перукарні» — мильного блиску, завдяки якому акорд сприймається як свіжовипраний, а не грубий (цей ефект виявився дуже успішним у комерційному плані). Дигідромірценол — це сучасний водянисто-ароматичний ароматохімікат: його зазвичай використовують, щоб «підняти» фужер і зробити його свіжішим і сучаснішим. Під час компонування варто пам'ятати, що кумарин і мохові матеріали дуже потужні — їх потрібно небагато. Фужер — дуже гнучкий акорд, який можна адаптувати в багатьох напрямках залежно від смаку. Радимо понюхати кілька прикладів фужерних парфумів для орієнтиру.
Sold out
